16. Саме Цей Дух засвідчує нашому духові, що ми є діти Божі.
17. А якщо діти, то спадкоємці Божі, співспадкоємці-таки Христові, якщо страждаємо тільки з Ним, щоб з Ним разом і прославитися.
18. Бо я гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті у порівнянні з тією славою, котра відкриється в нас.
19. Бо створіння з надією очікує появи синів Божих, –
20. Тому що створіння підкорилося марноті не добровільно, але за волею того, хто підкорив його, – сподіваючись,
21. Що й саме створіння звільнене буде від рабства тлінню для волі слави дітей Божих.
22. Бо знаємо, що все створіння разом стогне і страждає донині;
23. І не лише воно, але й ми самі, маючи першоплоди Духа, і ми в собі стогнемо, наджидаючи усиновлення, спокути тіла нашого.
24. Бо ми врятовані надією. А надія, коли бачить, не є надія; бо якщо хтось бачить, то навіщо йому й сподіватися.
25. Та коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням.
26. Так само й Дух допомагає нам у немочах наших; бо ми не знаємо, за що молитися, як належить, але Сам Дух клопочеться за нас зітханнями невимовними.
27. Однак Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він клопочеться за святих, з волі Божої.
28. І ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його волею, все сприяє доброму.
29. Бо Кого Він передбачив, тим і визначив бути подібними образові Сина Свого, щоб Він був першовродженим поміж багатьма братами;
30. А кого Він передбачив, тих і покликав; а кого виправдав, тих, отже, й прославив.
31. То що сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто супроти нас?
32. Той, Котрий Сина Свого не пощадив, але віддав Його за всіх нас, як із Ним не дарує нам усього?
33. Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34. Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес. Він і є праворуч Бога, Він і клопочеться за нас.