13. Отож, невже добре вчинилося мені смертоносним? Зовсім ні. Але гріх, що виявився гріхом через те, що засобом доброго завдав мені смерть, аж так, що гріх стає украй грішний через заповідь.
14. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий гріхові.
15. Бо не розумію, що вчиняю: бо не те вчиняю, що хочу, а що ненавиджу, те вчиняю.
16. А якщо вчиняю те, чого не хочу, то погоджуюся із законом, що він добрий;
17. А тому вже не я вчиняю те, але гріх, що живе в мені.
18. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре; тому що бажання добра є в мені, але щоб учинити його, того не знаходжу.
19. Доброго, котрого хочу, не вчиняю, а лихе, котрого не хочу, вчиняю.
20. А якщо вчиняю те, чого не хочу, вже не я вчиняю те, але гріх, що в мені живе.
21. Отож, я знаходжу закон, що, коли хочу чинити добре, озивається в мені лихе.
22. Бо, з огляду на внутрішню людину, знаходжу вдоволення в Законі Божому.
23. Але в членах моїх бачу інший закон, що протидіє законові розуму мого і вчиняє мене бранцем закону гріховного, що є в членах моїх.
24. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
25. Дякую Богові моєму Ісусом Христом, Господом нашим. Отож, той самий я розумом моїм служу Законові Божому, а плоттю – законові гріха.