5. Та коли наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виливає гнів? – кажу це, як на людський погляд.
6. Зовсім ні! Бо інакше, як Богові судити світ?
7. Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю для слави Божої, то за що мене судити, як грішника?
8. І чи не варто нам чинити зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і запевняють, наче ми отак навчаємо? Праведний суд на таких.
9. Ну, то як? Чи маємо ми перевагу? Зовсім ні; бо ми вже довели, що, як юдеї, так само й греки, – усі під гріхом,
10. Як написано: Немає праведного жодного;
11. Немає тямущого; ніхто не шукає Бога;
12. Усі збилися з дороги, до останнього нікчемні; немає тих, що чинять добро, – немає жодного.
13. Їхнє горло – відкритий гріб, язиком своїм обманюють; отрута гадюча на губах їхніх;
14. Уста їхні виповнені лихослів‘ям і гіркотою.
15. Ноги їхні швидкі на пролиття крови;
16. Руїна і загибель на шляху їхньому;
17. Вони не відають шляху миру.
18. Немає страху Божого перед очима їхніми.
19. Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, то говорить до тих, що стоять під Законом, аж так, що загороджуються всілякі уста, і увесь світ стає з провиною перед Богом,
20. Тому що справами Закону не виправдається перед Ним жодна плоть; бо Законом пізнається гріх.
21. Але нині, незалежно від Закону, з‘явилася правда Божа, про котру свідчать Закон і пророки,