12. Усі збилися з дороги, до останнього нікчемні; немає тих, що чинять добро, – немає жодного.
13. Їхнє горло – відкритий гріб, язиком своїм обманюють; отрута гадюча на губах їхніх;
14. Уста їхні виповнені лихослів‘ям і гіркотою.
15. Ноги їхні швидкі на пролиття крови;
16. Руїна і загибель на шляху їхньому;
17. Вони не відають шляху миру.
18. Немає страху Божого перед очима їхніми.
19. Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, то говорить до тих, що стоять під Законом, аж так, що загороджуються всілякі уста, і увесь світ стає з провиною перед Богом,
20. Тому що справами Закону не виправдається перед Ним жодна плоть; бо Законом пізнається гріх.
21. Але нині, незалежно від Закону, з‘явилася правда Божа, про котру свідчать Закон і пророки,
22. Правда Божа через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх віруючих; бо немає різниці,
23. Тому, що всі згрішили і позбавлені слави Божої;
24. Одержуючи виправдання даром, від благодаті Його, покутою у Христі Ісусі,
25. Котрого Бог запропонував на пожертву спокути в Крові Його через віру; для показу правди Його у прощенні гріхів, учинених передніше,
26. У часи довготерплячости Божої, на показ правди Його в теперішній час, нехай же з‘явиться Він праведним, що виправдовує віруючого в Ісуса.
27. А де те, щоб ним похвалитися? Знищене. Яким законом? Законом справ? Ні, але законом віри.