3. Хто їсть, не принижуй того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
4. Ти хто такий, що осуджуєш чужого служника? Перед своїм Господом стоїть він, чи падає; і буде знову поставлений, бо Господь має силу поставити його.
5. Є такий, що відрізняє день від дня, а інший міркує про всілякий день однаково. Кожний чини з огляду на можливості свого розуму.
6. Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не відрізняє днів, для Господа не відрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
7. Бо ніхто із нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе,
8. А чи живемо, – для Господа живемо; чи помираємо, – для Господа помираємо. І тому чи живемо, чи помираємо, – завжди Господні.
9. Бо Христос задля того й помер і воскрес, і ожив, щоб володарювати й над мертвими й над живими.
10. А ти нащо осуджуєш брата твого? Або ти, що ганьбиш брата свого? Усі ми постанемо на суд Христів.
11. Бо написано: Живу Я, каже Господь, переді Мною схилиться кожне коліно, і всілякий язик буде сповідувати Бога.
12. Отож, кожний із нас дасть за себе звіт Богові.
13. То ж не будемо вже осуджувати один одного, а краще міркуйте про те, як чинити так, щоб не надати братові підстави для спотикання чи спокуси.
14. Я знаю і певен у Господі Ісусі, що немає нічого в самому собі нечистого; тільки для того, хто вважає щось нечистим, для того нечисте.