9. І Давид повідує: Нехай же буде застілля їхнє сіттю, тенетами і зашморгом на відплату їм;
10. Нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачити, і нехай хребет їхній зігнеться назавжди.
11. Отож, запитую: Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння порятунок поганам, аби пробудити в них ревність.
12. А якщо падіння їхнє – багатство світові, і виснаження їхнє – багатство поганам, то тим паче повнота їхня.
13. Вам кажу, поганам: Як Апостол поганів, я прославляю служіння моє;
14. Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них?
15. Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих?