14. Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них?
15. Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих?
16. Якщо започаток святий, то й ціле також; і якщо корінь святий, то й гілка також.
17. А якщо деякі з гілок відламалися, а ти, дике оливкове дерево, прищеплене на їхнє місце і стало спільником кореня і соку оливи,
18. То не чванься над гілками: якщо ж усе-таки піднесешся, то пригадай, що не ти корінь тримаєш, але корінь – тебе.
19. Скажи: гілки відламалися, щоб мені прищепитися.
20. Гаразд. Вони відламалися невір‘ям, а ти тримаєшся вірою: Не пишайся, але бійся.
21. Бо якщо Бог не помилував природних гілок, то гляди, чи помилує тебе.
22. Отож, бачиш доброту і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а доброту для тебе, якщо перебуватимеш у благодаті Божій; інакше ти також будеш відтятий.
23. Але й ті, якщо не будуть в невір‘ї, прищепляться, тому що Бог має силу знову прищепити їх.
24. Бо, якщо ти відтятий від дикої за природою оливки і не за природою прищепився до гарної оливи, то тим паче ці природні прищепляться до своєї оливи.
25. Бо не хочу залишити вас, браття, з незвіданою таємницею цією, щоб ви не мріяли про себе, – що ожорсточення сталося в Ізраїлі частково, до часу, поки увійде повне число поганів,
26. І оскільки Ізраїль врятується, як написано: Прийде від Сіону Визволитель і відверне безбожність від Якова;
27. І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні.