6. А щодо тих, котрі були відомі будь-коли, для мене немає чогось виняткового: Бог не зважає на обличчя людини. І відомі не зобов’язали мене до чогось значнішого;
7. Навпаки, переконавшися, що мені довірена проповідь Доброї Вісті для необрізаних, як Петрові – для обрізаних, –
8. Бо Той, що сприяв Петрові в апостольстві поміж обрізаними, сприяв також мені у поганів, –
9. І коли Яків, Кифа та Іван, що вважаються стовпами, довідалися про благодать, дану мені, то подали мені та Варнаві руку єдности, щоб ми йшли до поганів, а вони – до обрізаних,
10. Аби тільки ми пам‘ятали убогих, що я, власне, й прагнув чинити бездоганно.
11. А коли Петро прийшов до Антіохії, то я особисто виступив супроти нього, тому що він зазнав нарікань.
12. Бо коли прийшли деякі від Якова, він їв разом із поганами, а коли ті прийшли, почав утаємничуватися, ухилятися, боячись обрізаних.
13. Разом з ним лицемірили й інші юдеї, – аж так, що навіть Варнава був спокушений їхнім лицемірством.
14. Та коли я побачив, що вони не йдуть належним чином за істиною Євангельською, то сказав Петрові привселюдно: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то навіщо поганів спокушаєш жити по-юдейськи?