1. Ви самі знаєте, браття, про наш прихід до вас, що він був не марним;
2. Але, передніше постраждавши і зазнавши наруги у Филипах, як ви знаєте, ми насмілилися в Богові нашому проповідувати вам Добру Вість Божу з великою ревністю.
3. Бо в ученні нашому немає ні облуди, ані намірів нечистих, чи лукавства;
4. Але, як Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістя (проповідь Євангелії), так само й ми кажемо, догоджаючи не людям, але Богові, що випробовує наші серця.
5. Бо ніколи не вживали ми у нас перед вами ні слів улесливих, як ви знаєте, ані замірів жадливих: Бог свідок!
6. Не шукаємо слави людської ні від вас, ані від інших.
7. Ми могли з‘явитися поважно, як Апостоли Христові, але були поміж вами тихенькі, неначе годувальниця, що вельми лагідно доглядає дітей своїх;
8. Тож ми, із ревности до вас, зажадали передати вам не лише Добру Вість Божу, але також і душі наші, тому що ви стали нам люб‘язні.
9. Бо ви пам‘ятаєте, браття, працю нашу і виснаження: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити когось із вас, ми проповідували у вас благовістя Боже.
10. Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно вчиняли ми перед вами віруючими;
11. Тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько діток своїх,
12. Ми просили і переконували вчиняти гідно Бога, що прикликав вас до Свого Царства і слави.