18. Бо найперше чую, що, коли ви збирається до церкви, поміж вами трапляється розбрат, і я, почасти, вірю цьому.
19. Бо мусить бути й різноголосся думок поміж вами, щоб виявилися поміж вас удатні випробовувані.
20. А далі, коли ви збираєтеся так, то це не означає вчиняти вечерю Господню;
21. Бо кожний поспішає передніше від інших з'їсти свою їжу, аж так, що один лишається голодним, а інший впивається.
22. Хіба у вас немає осель, щоб їсти й пити? Чи нехтуєте Церквою Божою і зневажаєте вбогих? Що вам сказати? Чи похвалити вас за це? Не хвалитиму!
23. Бо я від Господа прийняв те, що й вам передав, що Господь Ісус тієї ночі, котрої був зраджений, узяв хліб,
24. Подякував, розламав і сказав: Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається; це вчиняйте на спомин про Мене.
25. Так само й чашу по вечері взяв і сказав: Ця чаша є Новий Заповіт у Моїй Крові; вчиняйте це щоразу, коли будете пити, на спомин про Мене.
26. Бо щоразу, коли ви їсте хліб оцей і п'єте чашу цю, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
27. А тому, хто буде їсти хліб цей, або питиме чашу Господню негідно (недостойно), матиме провину перед Тілом і Кров'ю Господньою.
28. Нехай же досліджує себе людина, і таким чином нехай їсть від хліба цього і п'є з чаші цієї.
29. Бо хто їсть і п'є негідно, той їсть і п'є осуд собі, не розмірковуючи про Тіло Господнє.
30. Ось чому поміж вами багато немічних і хворих, і чимало помирає.
31. Бо якби ми самі себе судили, то нас не судили б;
32. Коли ж Господь нас осуджує, то це покарання від Нього, щоб не були засуджені зі світом.
33. Тому, браття мої, збираючись на вечерю, один на одного чекайте.
34. А якщо хтось голодний, нехай їсть удома, щоб збиратися вам не на осудження. Все інше владнаю, як прийду.