17. Тож подумай і зваж, що робити; тому що неминуче загрожує лихо панові нашому і всьому домові його; а він – чоловік лихий, не можна говорити з ним.
18. Тоді Авігаїл квапливо взяла двісті хлібів, і два бурдюки з вином, і п'ять овечок приготовлених, і п'ять сеїв пряженого зерна, і сто в'язочок родзинок, і двісті в'язочок смоков, і нав'ючила на осла.
19. І сказала служникам своїм: Ходіть попереду в мене; Ось я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові не сказала анічого.
20. А коли вона, сидячи на віслюкові, спускалася по звивинах гори, аж ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона стрілася з ними.
21. І Давид сказав їй: Авжеж, надаремно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка; і нічого не пропало з того, що належало йому; він відплачує мені злом за добро.
22. Нехай же те і те вчинить Бог із ворогами Давида, і ще більше учинить, якщо до вранішнього досвітку із усього, що належить Навалові, я залишу бодай те, що мочиться до стіни.
23. Коли Авігаїл побачила Давида, то квапливо зійшла з віслюка, і впала перед Давидом на лице своє, і вклонилася до землі;
24. І впала до ніг його, і сказала: На мені гріх, володарю мій; дозволь служниці твоїй говорити у вуха твої і послухай слів своєї служниці.
25. Нехай володар мій не звертає уваги на цього лихого чоловіка, на Навала; бо, яке ім'я його, такий і він. Навал – ім'я його і шаленство його з ним. А я служниця твоя, не бачила служників володаря мого, котрих ти послав.
26. І нині, володарю мій, живий Господь і душа твоя; Господь не допустить тебе йти на пролиття крови і утримає руку твою від помсти; і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають лиха на володаря мого.