5. І пішов Давид із людьми своїми до Кеїлу, і воював з филистимлянами, і захопив худобу їхню, і завдав їм великої поразки, і врятував Давид мешканців Кеїлу.
6. Коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.
7. І доповіли Саулові, що Давид прийшов до Кеїлу, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої; бо він замкнув себе, прийшовши до міста з брамами і засувами.
8. І скликав Саул увесь народ на війну, щоб іти на Кеїлу, оточити Давида і людей його.
9. Коли довідався Давид, що Саул задумав супроти нього лихе, сказав священикові Евіятарові: Принеси ефода!
10. І Давид сказав: Господе, Боже Ізраїлів! служник твій почув, що Саул хоче прийти до Кеїлу, щоб вигубити місто через мене.
11. Чи віддадуть мене мешканці Кеїлу в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув служник Твій? Господе, Боже Ізраїлів! Відкрий служникові Твоєму! І сказав Господь: Прийде.
12. І сказав Давид: Чи віддадуть мешканці Кеїлу мене і людей моїх в руки Саула? І сказав Господь: Віддадуть.
13. Тоді підвівся Давид, і люди його, близько шести сотень мужів, і вийшли з Кеїлу, і ходили, де могли. А Саулові доповіли, що Давид утік із Кеїлу, і тоді він відмовився від походу.
14. А Давид був у пустелі, у неприступних місцях, а потім на горі в пустелі Зіф. А Саул шукав його щодня; але Бог не віддав Давида в руки його.
15. І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид був у пустелі Зіф у лісі.