17. І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18. Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19. А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли.
20. Але Давида полюбила друга донька Саулова, Мелхола; і коли повідали про це Саулові, то це було приємним для нього.
21. Саул думав: віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною.
22. І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя.
23. І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний.
24. І доповіли Саулові служники його, і сказали: Ось що говорить Давид.
25. І сказав Саул: Отак скажіть Давидові: Цар не хоче віна, окрім сотні филистимлян в яких обріжеться крайня плоть, – помста ворогам царевим. Бо Саул тримав у голові наміра погубити Давида руками филистимлян.
26. І переказали служники його Давидові ці слова, і сподобалося Давидові зробитися зятем царя.
27. Ще не прийшли означені дні, як Давид підвівся і пішов сам і люди його з ним, і забив двісті филистимських мужів, і приніс Саулові їхню обрізану крайню плоть, і подав її числом уповні, аби поріднитися з царем. І Саул віддав йому за дружину доньку свою Мелхолу.
28. І побачив Саул, і спізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова донька, полюбила його.
29. А Саул почав ще більше боятися Давида, і став ворогом його на все життя.