11. І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.
12. І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив.
13. І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом.
14. А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь був з ним.
15. І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його.
16. А увесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив і входив перед ними.
17. І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18. Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19. А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли.
20. Але Давида полюбила друга донька Саулова, Мелхола; і коли повідали про це Саулові, то це було приємним для нього.
21. Саул думав: віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною.
22. І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя.
23. І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний.