29. І сказав Давид: А що ж це я вчинив? Чи не слова оце?
30. І відвернувся од нього до другого, і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ, як передніше.
31. І почули слова, котрі говорив Давид, і переказали Саулові, і той прикликав його.
32. І сказав Давид Саулові: Нехай же ніхто не змаліє духом через нього; служник твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
33. І сказав Саул Давидові: Не можеш ти йти супроти цього филистимлянина, аби позмагатися з ним, бо ти ще юнак, а він вояк від юности своєї.
34. І сказав Давид Саулові: Служник твій пас вівці у батька свого, і коли, траплялося, приходив лев чи ведмідь і забирав вівцю з отари,
35. То я гнався за ним і нападав на нього, і відбирав із пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за патли, і долав його, і умертвляв його.
36. І лева і ведмедя убивав служник твій, і з оцим филистимлянином необрізаним буде те саме, що й з ними, через те, що так ганьбить військо Бога живого.
37. І сказав Давид: Господь, котрий звільняв мене від лева і ведмедя, звільнить і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давидові: Йди, і нехай буде Господь з тобою.
38. І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав шолома мідного на його голову, і натягнув на нього панцера.
39. І оперезався Давид мечем його по верхньому вбранні, і почав ходити, бо не звик до такого обладунку. Потім сказав Давид Саулові: Я не можу ходити в цьому; я не звик. І скинув Давид все це із себе.
40. І взяв посоха в руку свою, і вибрав собі п'ятеро гладеньких каменів із струмка, і поклав їх в пастухову сумку, котра була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив супроти филистимлянина.
41. Виступив і филистимлянин, йдучи і наближаючись до Давида, і зброєносець йшов попереду в нього.