29. І сказав Давид: А що ж це я вчинив? Чи не слова оце?
30. І відвернувся од нього до другого, і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ, як передніше.
31. І почули слова, котрі говорив Давид, і переказали Саулові, і той прикликав його.
32. І сказав Давид Саулові: Нехай же ніхто не змаліє духом через нього; служник твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
33. І сказав Саул Давидові: Не можеш ти йти супроти цього филистимлянина, аби позмагатися з ним, бо ти ще юнак, а він вояк від юности своєї.
34. І сказав Давид Саулові: Служник твій пас вівці у батька свого, і коли, траплялося, приходив лев чи ведмідь і забирав вівцю з отари,
35. То я гнався за ним і нападав на нього, і відбирав із пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за патли, і долав його, і умертвляв його.
36. І лева і ведмедя убивав служник твій, і з оцим филистимлянином необрізаним буде те саме, що й з ними, через те, що так ганьбить військо Бога живого.