22. Давид залишив свою ношу обозній сторожі і побіг до війська, та вітав братів своїх.
23. І ось, коли він розмовляв з ними, одноборець, на ймення Ґоліят, филистимлянин з Ґату, виступив наперед із війська і говорив ті самі слова, а Давид почув.
24. І всі ізраїльтяни, забачивши цього чоловіка, утікали від нього і вельми боялися.
25. І говорили ізраїльтяни: Ви бачите цього чоловіка, що перед військом вигукує? він вийшов, аби зневажити Ізраїля. Якби хтось убив його, збагатив би його цар великим багатством, і дочку свою віддав би за нього, і дім батька його вчинив би вільним в Ізраїлі.
26. І сказав Давид людям, які стояли біля нього: Як віддячать тому, хто заб'є цього филистимлянина і зніме образу з Ізраїля? Бо хто оцей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?
27. І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: Ось, що вчинено буде тому чоловікові, котрий заб'є його.