3. І сказав Йоав: Нехай Господь помножить народ Свій у стократ, супроти того, що є нині. Чи не всі вони, мій володарю, царю, слуги володаря мого? Нащо вимагає цього мій володар? Щоб це стало за провину для Ізраїля?
4. Але цареве слово подолало Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і повернувся до Єрусалиму.
5. І подав Йоав Давидові списки народного перепису. І було всіх ізраїльтян тисяча тисяч і сто тисяч мужів, що оголюють меча, і Юдеїв – чотириста сімдесят тисяч, що оголюють меча.
6. А левитів і веніяминців він не лічив поміж ними, тому що царське слово було неприязне для Йоава.
7. І не бажаним було в очах Божих це діяння, і він уразив Ізраїля.
8. І сказав Давид Богові: Вельми згрішив я, що вчинив це. І нині прости провину слуги Твого. Бо я вчинив дуже нерозважливо.
9. І сказав Господь Ґадові, Давидовому ясновидцеві, кажучи:
10. Піди, і скажи Давидові: Так говорить Господь! Три кари Я пропоную тобі; вибери собі одну з-поміж них, – і Я пошлю її на тебе.
11. І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибирай собі:
12. Або три роки – голод; або три місяці будуть переслідувати тебе вороги твої, і меч ворогів твоїх досягне до тебе; або три дні – меч Господній та моровиця на землі, і Ангел Господній, що винищує у володіннях Ізраїля. Отож, розваж, що мені відповісти Тому, Хто послав мене зі словом.
13. І сказав Давид Ґадові: Важко мені дуже; але нехай краще впаду в руки Господа, бо вельми велике милосердя Його, аби лише не впасти в руки людські.
14. І послав Господь моровицю на Ізраїля. І померло в ізраїльтян сімдесят тисяч люду.