1. Після цього помер Нахаш, цар аммонський, і зацарював син його (Ханун) замість нього.
2. І сказав Давид: Виявлю я милість Ханунові, Нахашевому синові, за доброчинство, котре батько його виявив мені. І послав Давид послів, щоб утішити його за батька його, і прийшли служники Давидові у край аммонський, до Хануна, щоб утішити його.
3. Але князі аммонські сказали Ханунові: Невже ти гадаєш, що Давид із поваги до батька твого прислав до тебе утішників? Чи не для того прийшли служники його до тебе, щоб вивідати, і огледіти землю і розорити її?
4. І взяв Ханун Давидових служників, і поголив їх, і обрізав одежу їхню до половини, до стегон, і відпустив їх.
5. І пішли вони. І доповіли Давидові про людей оцих, і він послав їм назустріч, оскільки вони були вельми посоромлені. І сказав цар: Залишіться в Єрихоні, аж доки відростуть бороди ваші, і тоді повертайтеся.
6. Коли аммонійці побачили, що вони стали ненависними Давидові, тоді послав Ханун і аммонійці тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниць і вершників із Сирії Месапотамської, і із Сирії Маахи, та із Цови.
7. І найняли вони собі тридцять дві тисячі колісниць, і царя Мааха і народ його, – котрі прийшли і розташувалися табором перед Медевою. І аммонійці зібралися з міст своїх, і виступили на війну.
8. Коли зачув про те Давид, то послав Йоава і все військо хоробрих.
9. І виступили аммонійці і вишикувалися до бою біля брами міста, а царі, котрі прийшли, виокремилися в полі.
10. І Йоав, забачивши, що доведеться йому відбиватися попереду і позаду, вибрав вояків з-поміж вибраних в Ізраїлі і вишикував їх супроти сирійців.
11. А решту народу доручив Ав'шаєві, братові своєму, щоби вони вишикувалися супроти аммонійців
12. І сказав він: Якщо сирійці будуть долати мене, то ти допоможеш мені; а якщо аммонійці будуть долати тебе, то я допоможу тобі.
13. Будь мужнім, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, – і Господь нехай учинить, що Йому бажано.