15. Усі ці слова і все видіння геть чисто переказав Натан Давидові.
16. І прийшов цар Давид, і став перед Господом, і сказав: Хто я, Господе Боже, і що таке мій дім, що ти отак підніс мене?
17. Але й цього замало було в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім слуги Твого на майбутнє, і дивишся на мене, як на чоловіка великого, Господе, Боже!
18. То що іще може додати перед Тобою Давид для звеличення слуги Твого? А Ти свого слугу знаєш.
19. Господе! Для слуги Твого і за серцем Своїм ти чиниш усе це велике, щоб з'явити всіляке величчя.
20. Господе! Немає схожого на Тебе, і немає Бога, окрім Тебе, за всім, що ми чули своїми вухами.
21. І хто схожий на народ Твій Ізраїля, єдиний народ на землі, до котрого приходив Бог, щоб викупити його Собі за народ, учинити Собі ймення великим і страшним діянням: вигнанням народів від лиця народу Твого, котрого Ти визволив із Єгипту.
22. Ти учинив народа Свого, Ізраїля, Своїм власним народом навіки, і Ти, Господе, став Богом його.
23. Отож, тепер, о Господе, слово, котре Ти мовив про слугу Твого і про дім його, утриваль навіки і вчини, як Ти сказав.
24. І нехай буде і звеличиться ймення Твоє навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем; і дім слуги Твого Давида нехай буде міцним перед Тобою.
25. Тому що Ти, Боже мій, відкрив служникові твоєму, що Ти учиниш йому дім; тому служник Твій і наважився молитися перед Тобою.
26. І нині, Господе, Ти Бог, і Ти сказав про служника Твого так добре.