20. Коли він повертався до Ціклаґу, тоді перейшли до нього із манасіян: Аднах і Йозавад, Єдіаїл, і Михаїл і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, – тисяцькі у манасіян.
21. І вони допомагали Давидові супроти полчищ, бо все це були люди хоробрі і були старшинами у війську.
22. Отак щоденно приходили до Давида на поміч і невдовзі його ополчення стало великим, як ополчення Боже.
23. Ось число старшин у війську, котрі прийшли до Давида у Хеврон, щоби передати йому царство Саулове, за словом Господнім.
24. Синів Юдиних, які носять великого щита і списа, було шість тисяч вісімсот удатних до війни.
25. Із синів Симеонових, людей хоробрих, у війську було сім тисяч і сто;
26. Із синів Левієвих – чотири тисячі шістсот;
27. І Єгояда, князь синів Ааронових, і з ним три тисячі сімсот;
28. І Сад`ок, мужній юнак, і рід його, – двадцять двоє старшин.
29. Із синів Веніяминових, братів Саулових, три тисячі, – але багато з них ще трималися дому Саулового;
30. Із синів Єфремових двадцять тисяч вісімсот вояків мужніх, людей, відомих у родах своїх;
31. Із півколіна Манасіїного вісімнадцять тисяч, котрі покликані були поіменно, щоб настановити Давида царем;
32. Із синів Іссахарових прийшли люди розумні, котрі знали, що і коли треба учинити Ізраїлеві, – їх було двісті старшин, і всі брати їхні дослухалися до слова їхнього.
33. Із коліна Завулонового удатних для битви, озброєних всілякою військовою зброєю, – п'ятдесят тисяч, у лавах, – одностайних;