13. І почув я голос із неба, що промовляв до мене: Напиши: Віднині блаженні мертві, що померли в Господі; так засвідчує Дух, вони заспокояться від праці своєї, і справи їхні йдуть слідом за ними.
14. І глянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидить схожий на Сина Людського; на голові в Нього золотий вінець, а в руці його гострий серп.
15. І вийшов інший Ангел із храму і вигукнув дужим голосом до сидячого на хмарі: Пусти серпа твого і пожни, тому що настала година жнив; бо жниво на землі дозріло.
16. І кинув сидячий на хмарі серпа свого на землю, і земля була пожнивована.
17. І інший Ангел вийшов із храму, що на небі, також із гострим серпом.
18. І інший Ангел, що мав владу над вогнем, вийшов од жертовника і з голосним криком вигукнув до того, що мав гострого серпа, кажучи: Пусти гострого серпа твого і позрізай грона винограду на землі, тому що достигли на ньому ягоди.
19. І кинув Ангел серпа свого на землю, і обрізав виноград на землі, і повкидав у велике чавило гніву Божого.
20. І потовчені ягоди в чавилі за містом, і потекла кров із чавила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій.