1. Якщо хтось згрішить тим, що чув голос прокляття і був свідком, або ж бачив чи знав, але не оприлюднив, то він понесе на собі гріх.
2. Або, якщо торкнеться до чогось нечистого, або до трупа звіра нечистого, чи до трупа скотини нечистої, або ж до трупа гада нечистого, але не знав цього, то він нечистий і завинив.
3. Або, якщо торкнеться нечистоти людської, якою б вона не була, та нечистота, від котрої оскверняються, і він не знав цього, але потім довідається, то він завинив.
4. Або, якщо хтось нерозсудливо вустами своїми присягнеться зробити що-небудь лихе чи добре, будь-яку справу, за яку люди бездумно клянуться, і він не знав цього, але довідається пізніше, то він завинив у цьому.
5. Якщо він завинив у чомусь із цього, і визнає, що він у цьому згрішив,
6. То нехай принесе приношення Господові за гріх свій, котрим він згрішив, ягня або козеня жіночої статі у пожертву, вівцю чи козу, за гріх, і спокутує його священик від гріха його.
7. Якщо ж він не зможе принести вівцю, то за гріх свій нехай принесе Господові двох горлиць, або двох молодих голубів; одного у приношення за гріх, а другого для приношення всеспалення.
8. Нехай принесе їх священикові, і священик візьме передусім того із цих птахів, котрий є приношенням за гріх, і скрутить голову його від шиї його, але не відділить,
9. І покропить кров'ю цієї пожертви за гріх на стіну жертовника, а решту крови вицідить до підніжжя жертовника: це приношення за гріх.
10. А другого використає для приношення всеспалення; і отак спокутує його священик від гріха його, котрим він згрішив, і прощено буде йому.