22. А якщо хтось посвятить Господові поле куплене, котре не з ланів його володіння,
23. То священик мусить обрахувати йому кількість оцінки до ювілейного року, і він має віддати згідно з обрахунком того ж дня, як святиню Господові.
24. А поле ювілейного року перейде знову до того, у кого куплене, кому належало володіння землею тією.
25. Усіляка оцінка твоя мусить бути по шеклю священному, двадцять гер має бути в шеклі.
26. Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господові, не повинен ніхто посвячувати; чи бик то, а чи дрібна скотина, – Господні вони.
27. А якщо скотина нечиста, то необхідно викупити за оцінкою твоєю і додати до того п'яту частину; якщо не викуплять, то треба продати за оцінкою твоєю.
28. Тільки все обіцяне, що під присягою, віддає чоловік Господові із своєї власності, чи людину, а чи скотину, або ж поле свого володіння, – не продається і не викупляється. Усе посвячене є велика святиня Господня.
29. Усе закляте, що закляте від людей, не може викуплятися, але його треба зрокувати на смерть.
30. І всіляка десятина із землі, із насіння землі та з плодів дерева Господове; це – святиня Господові.