4. А сьомого року нехай буде субота спочинку землі, субота Господові, поля твого не засівай, і виноградника твого не обтинай.
5. Що саме виросте на жниві твоєму, не збирай, і грона із необтятої лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спочину землі.
6. І буде це субота землі всім вам на їжу, тобі і рабові твоєму, і рабині твоїй, і наймитові твоєму, якого ти найняв, і поселенцеві твоєму, що живе у тебе;
7. І скотині твоїй, і звірам, котрі на землі твоїй, нехай буде увесь врожай її для їжі.
8. І полічи собі сім суботніх літ, сім разів по сім літ, аби було у тебе в семи суботніх роках сорок дев'ять літ.
9. І засурми сурмою у ювілей сьомого місяця, десятого дня, в день спокути засурміть сурмою по всій землі вашій.
10. І освятіть п'ятдесятий рік, і оголосіть волю на землі усім мешканцям її; нехай буде це у вас ювілей; і поверніться кожний на володіння своє, і кожний поверніться до своєї родини.
11. П'ятдесятий рік нехай буде у вас ювілейним: не сійте і не жніте, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з необтятої лози її.
12. Бо це ювілей; святим нехай буде він для вас; з поля їжте, що виросло на ньому.