36. Не бери від нього лихви і прибутку, і бійся Бога твого; щоб він жив, твій брат з тобою.
37. Срібла твого не віддавай йому в лихву, і хліба твого не віддавай для прибутку.
38. Я Господь, Бог ваш, котрий вивів вас із землі єгипетської, щоб дати вам землю ханаанську, щоб вашим Богом бути.
39. І якщо твій брат, який мешкає в тебе, збідніє і проданий буде тобі, то не примушуй його служити тобі, як раб.
40. Він має бути у тебе, як наймит, як поселенець; до ювілейного року нехай працює в тебе.
41. А тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, до своєї родини, і знову володітиме маєтком батьків своїх.
42. Тому що вони – Мої служники, котрих Я вивів з єгипетської землі; не можна продавати їх, як продають рабів.
43. Не пануй над ним із жорстокості, і бійся Бога твого.
44. А щоб раб твій і рабиня твоя були в тебе, то мають бути з народів, які довкола вас. З них купляйте собі раба і рабиню.
45. Також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купляти, а також із племен їхніх, котрі у вас, котре народилося на землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю.
46. Можете передавати їх у спадок і дітям вашим після себе як власність, і будуть вони рабами вашими навіки. А над братами вашими, синами Ізраїля, один над одним, не пануйте з жорстокістю.
47. Якщо захожий чи поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним збідніє і продасться захожому, який оселився в тебе, чи кому-небудь із племені захожого,
48. То після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його мусить викупити його.
49. Чи дядько його, чи син дядька його може викупити його, або хтось із родичів, з родини його, може викупити його, або ж, якщо буде мати достаток, сам викупиться.
50. І він мусить розрахуватися з тим, хто купив його, починаючи з того року, коли він запродав себе, до року ювілейного, і срібло, за котре він продав себе, мусить віддати йому за числом літ; як він був у нього тимчасовим наймитом.
51. І, якщо багато ще залишається літ, то, зважаючи на це, він мусить віддавати у викуп за себе срібло, за котре він куплений.
52. Якщо ж мало залишилося літ до ювілейного року, то він мусить порахувати, і, відповідно до літ цих, віддати за себе викуп.