8. Кожної суботи постійно треба класти їх перед Господом від синів Ізраїля. Це – заповіт навіки.
9. Вони будуть належати Ааронові та синам його, які будуть їсти їх на святому місці; бо це велика святиня для них із приношень Господові, вчинених вогнем; це – настанови навіки.
10. І вийшов син однієї ізраїльтянки, який народився від єгиптянина, до синів Ізраїля, і посварилися в стані син ізраїльтянки з ізраїльтянином;
11. Ганьбив син Ізраїльтянки ймення Господнє і проклинав. І привели його до Мойсея.
12. І замкнули його під варту, доки не буде оголошена їм воля Господня.
13. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
14. Виведи того, хто проклинав, геть зі стану, і всі, хто чув, нехай покладуть руки свої на голову його, і вся громада заб'є його камінням.
15. І синам Ізраїля скажи: Хто буде проклинати Бога свого, той понесе гріх свій.
16. І ганьбитель ймення Господнього мусить померти, камінням заб'є його вся громада. Коли захожий, а чи народжений на цій землі почне ганьбити ймення Господнє, скараний буде на смерть.
17. Хто заб'є якого-небудь чоловіка, той скараний буде на смерть.
18. Хто заб'є скотину, має заплатити за неї, скотиною за скотину.
19. Хто вчинить пошкодження на тілі ближнього свого, тому треба зробити те саме, що й він заподіяв.
20. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він учинив пошкодження на тілі чоловіка, так і йому треба зробити.