13. А коли донька священика буде вдовою, або розведеною, і дітей у неї нема, і повернеться в дім вітця свого, як була за юности своєї, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не буде їсти його.
14. Хто, помилившися, з'їсть що-небудь із святині, той мусить віддати священикові святиню і докласти до неї п'яту її частину.
15. Вони самі не повинні опоганювати святині синів Ізраїля, котрі вони приносять Господові,
16. І не повинні наражатися на власну провину, коли будуть їсти святині їхні, бо Я Господь, який освячує їх.
17. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18. Оголоси Ааронові і синам його, і всім синам Ізраїля, і скажи їм: Якщо хтось із дому Ізраїлевого, або із захожих, які поселилися між Ізраїльтянами, з обітниці якоїсь чи із завзяття приносить приношення своє, котре приносить Господові для приношення всеспалення:
19. Ви маєте приносити із своєї доброї волі без вади чоловічої статі, з великої худоби, із овець та із кіз.
20. Жодної тварини, на котрій є вада, не приносьте, бо це буде несприятливе для вас.
21. І якщо хтось приносить пожертву мирного приношення Господові, виконуючи обітницю, або із своєї волі, з великої худоби, або з дрібної, то пожертва має бути без вади, аби була прийнята; жодної вади не мусить бути на ній.
22. Тварини сліпої чи ушкодженої, чи виродливої, чи хворої, чи коростявої, чи запаршивілої, – таких не приносьте Господові; і для приношення вчиненого вогнем не давайте їх на жертовник Господній.