20. Мешканці Аю, озирнувшись назад, побачили, що дим від міста підноситься до неба. І не було для них місця, куди втікати, ні туди, ані сюди; бо народ (Ізраїля), який біг до пустелі, повернув на переслідувачів.
21. Ісус та увесь Ізраїль, побачивши, що залишені в засідці захопили місто, і дим від міста підносився до неба, повернулися і почали винищувати айських людей.
22. А ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися в середині поміж Ізраїльтянами, з котрих одні були з одного боку, а інші – з другого. Так винищували їх, що не полишили жодного з них, що зацілів би чи втік.
23. А царя айського взяли живого, і привели до Ісуса.
24. Коли Ізраїльтяни винищили усіх мешканців Аю у полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли вони всі до одного впали од вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернули до Аю і винищили його вістрям меча.
25. Загиблих того дня мужів і жінок, усіх мешканців Аю, було дванадцять тисяч.
26. Ісус не опускав руки своєї, котру простягнув зі списом, доки не піддав закляттю всіх мешканців Аю.
27. Лише худобу і здобич міста цього сини Ізраїля поділили поміж собою, за словом Господа, котре Господь сказав Ісусові.
28. І спалив Ісус Ай, і перетворив його на вічні руїни, в пустелю донині.
29. А царя айського повісили на дереві, до вечора; а по заході сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля брами міської, і накидали понад ним велику купу каміння, котра вціліла навіть донині.