21. Сини Рувимові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного у відповідь на це говорили старшинам – тисяцьким Ізраїля:
22. Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і нехай Ізраїль знає! Якщо ми збунтуємося і відступимо від Господа, то нехай не помилує нас Господь в цей день!
23. Якщо ми спорудили жертовника для того, щоб відступити од Господа, чи для того, аби приносити на ньому приношення всеспалення і приношення хлібне і щоб звершувати на ньому приношення мирні: то нехай стягне (покарає) Сам Господь!
24. Але ми вчинили це із застереження, щоб у прийдешньому не сказали ваші сини нашим синам: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?
25. Господь поклав рубіж поміж нами і вами, сини Рувимові і сини Ґадові, Йордан; немає вам частки в Господі. Таким чином, ваші сини підштовхнули б наших синів залишити страх Господній.
26. Тому ми сказали: Спорудимо собі жертовника не для приношення всеспалення і не для пожертв,
27. Але щоб він поміж нами і вами, поміж наступними родами нашими був свідком, що ми можемо служити Господові приношенням всеспалення і пожертвами нашими, і приношеннями мирними вдячністю нашою, і щоб у прийдешньому не сказали ваші сини синам нашим: "Немає вам частки в Господі".