6. Тоді вхопиться чоловік за брата свого, в родині батька свого, і скаже: У тебе є одяг, будь нашим князем, і нехай будуть оці руїни під рукою твоєю.
7. А він з присягою скаже: Не можу зцілити рани суспільства; і в домі моєму немає ні хліба, ані одежі; не вчиняйте мене князем народу.
8. Так руйнувався Єрусалим, і впала Юдея, тому що язик їхній і вчинки їхні – супроти Господа, образливі для очей слави Його.
9. Вираз їхнього обличчя свідчить проти них, і про гріхи свої вони оповідають відверто, як содомляни, не приховують: горе душі їхній! Бо самі на себе прикликають зло.
10. Скажіть праведникові, що добре йому, бо він їстиме плоди справ своїх;
11. А беззаконному горе, бо прийде йому помста за вчинене руками його.
12. Гнобителі народу Мого – діти, і жінки панують над ним. Народе мій! Князі твої заводять тебе в блуд, і напрям стежок твоїх споганили.
13. Постав Господь на суд, – і стоїть, щоб судити народи.
14. Господь приходить на суд із старшинами народу Свого і з князями його; ви спустошили виноградника; пограбоване у вбогих – у ваших домах.
15. Нащо ви чините утиски народові Моєму і пригнічуєте бідних? Говорить Господь, Господь Саваот.
16. І сказав Господь: За те, що доньки Сіону пихаті і ходять з піднесеною шиєю, та зваблюють позирками, і простують величною ходою, і дзенькають ланцюжками на ногах,
17. Оголить Господь тім'я доньок Сіону і відкриє Господь ганьбу їхню.