12. Нехай прославляють Господа і хвалу Його нехай повідають на островах.
13. Господь вийде, як велетень, як муж битви, спонукає ревність; викличе і піднесе військовий клич, і засвідчить Себе сильним супроти ворогів Своїх.
14. Довго мовчав Я, терпів, утримувався; тепер буду кричати, як породілля, буду руйнувати і поглинати все.
15. Спустошу гори і пагорби, і всю траву їхню висушу, і річки вчиню островами, і висушу озера.
16. І поведу сліпих дорогою, котрої вони не знають, невідомими стежками буду вести їх; морок учиню світлом перед ними, і криві стежки – рівними: ось що Я вчиню для них, і не залишу їх.
17. Тоді повернуть назад і великим соромом покриються ті, що сподіваються на ідолів, що говорять бовванам: Ви – наші боги.
18. Слухайте, глухі, і дивіться, сліпі, щоб бачити.
19. Хто аж такий сліпий, як служник Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто аж такий сліпий, як улюблений, хто такий сліпий, як служник Господа?
20. Ти бачив багато, але не завважував; вуха були відкриті, але не чули.
21. Господові бажано було заради правди Своєї звеличити і прославити Закон.
22. Але цей народ спустошений і пограбований; усі вони пов'язані в підземеллях і приховані у в'язницях; вчинилися здобиччю, і немає визволителя, пограбовані, і ніхто не каже: Віддай назад!
23. Хто з вас прихилив до цього вухо, завважив і вислухав це для майбутнього?
24. Хто віддав Якова на спустошення, а Ізраїля грабіжникам? Чи не Господь, супроти Котрого ми грішили? Не хотіли вони ходити шляхами Його і не підкорялися законові Його.