1. Горе вінкові гордині п'яних єфремлян, зав'ялій квітці гарних шатів його, котрий на вершечку родючої долини переможених вином!
2. Ось, міцний і сильний у Господа, мов злива з градом і згубний вихор, мов розлита повінь бурхливої води, з силою кидає його на землю.
3. Ногами топчуть вінок гордині п'яних єфремлян.
4. І з квіткою зів'ялою пишних шатів його, котра на верхів'ї долини родючої, чиниться те саме, що буває з дозрілою передчасно смоквою, котру, як тільки хтось побачить, тієї ж миті бере рукою і поглинає її.
5. Того дня Господь Саваот буде пречудовим вінцем і славною діадемою для останку народу Свого.
6. І духом правосуддя для сидячого в судилищі і мужністю для тих, що відбивають супротивника від брами.
7. Але й ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сікери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, стали безглуздими від сікери, у видінні помиляються, а в міркуваннях спотикаються.
8. Бо всі столи виповнені вивертами гидкими, немає чистого місця.
9. А кажуть: Кого хоче він навчити веденню? І кого повчати проповіддю? Відлучених від грудного молока, відлучених від персів матері?