1. О, якби Ти роздер небеса і зійшов! Гори розтанули б від обличчя Твого,
2. Мов палючий вогонь, що від нього кипить вода, – щоб отак учинилося відомим ворогам Твоїм ймення Твоє; щоб від обличчя Твого здригнулися народи.
3. Коли Ти звершував грізні діяння, на котрі ми не чекали, і сходив, – гори танули від лиця Твого.
4. Бо од віку не чули, не завважували вухом, і жодне око не бачило іншого бога, окрім Тебе, котрий стільки вчинив би для тих, що сподіваються на нього.
5. Ти милостиво зустрічав зраділого і такого, що чинив правду і згадував Тебе на шляхах Твоїх. Та ось, Ти розгнівався, тому що ми здавна грішили; то хіба ми будемо врятовані?