7. Уся земля спочиває, у спокої, і вигукує від радощів.
8. І кипариси радіють тобою, і кедри ливанські говорять: Від того часу, як ти заснув, ніхто не приходив вирубувати нас.
9. Пекло безодні зрушилося заради тебе, щоб зустріти тебе, як входитимеш; розбудило для тебе рефаїмів, усіх володарів землі; підняв усіх царів поганських з їхніх престолів.
10. Усі вони будуть говорити тобі: І ти вчинився безсилим, як ми! І ти також став схожим на нас!
11. Пожбурена в шеол гординя твоя з усім гамором твоїм; під тобою вистелено червою, і черва – покриття твоє.
12. Як же ти упав з неба, блискучий сину вранішньої зорі? Розбився об землю той, що пригноблював народи.
13. А говорив у серці своєму: Зійду на небо, вище зір Божих піднесу престола мого, і сяду на горі серед багатьох богів, на межах північних.
14. Зійду понад гори хмарин, і буду схожий на Всевишнього.
15. Але тебе запроторено в пекло, в глибини безодні.
16. Ті, що бачили тебе, приглядаються до тебе, і думки їхні – також про тебе. Чи той це муж, що потрясав землею, і трусив царствами?
17. І увесь світ учинив пустелею, і зруйнував міста його, а полонених своїх не відпускав додому?
18. Усі царі народів, усі лежать у почестях, кожний у своїй усипальні;
19. А ти повалений поза гробницею своєю, як мерзенна гілка, як одяг убитих, потятих мечем, котрих опускають у кам'яні рови, – ти, як потоптаний труп,
20. Не з'єднаєшся з ними в могилі; бо ти спустошив свою землю, винищив народ твій. Повік не згадається рід лиходіїв.
21. Готуйте різню синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею, і не виповнили світу ворогами.
22. І постану супроти них, – говорить Господь Саваот, і винищу ім'я Вавилону і увесь останок, і сина, і внука, говорить Господь.
23. І вчиню його володінням їжаків і багном, і вимету мітлою винищувальною, говорить Господь Саваот.