17. Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його – полум'ям, котре спопелить і пожере терня його і будяки його в один день;
18. І чудовий ліс його і сад його, від душі до тіла, винищить: і буде він, як миршавий, що помирає.
19. І залишки дерев лісу його будуть такі нечисленні, що дитя буде в спромозі вчинити перепис.
20. І станеться того дня: останок Ізраїля і врятовані, що з дому Якова, не будуть уже покладатися на того, хто завдав їм поразки; але будуть сподіватися на Господа, Святого Ізраїлевого, із чистим серцем.
21. Останок навернеться, останок Якова – до Бога могутнього.
22. Бо хоч би народу було у тебе Ізраїлю, як піску морського, тільки останок його навернеться; винищення обумовлене багатством правди.
23. Бо обумовлене винищення звершить Господь, Господь Саваот, по всій землі.
24. А тому так говорить Господь, Господь Саваот: Народе Мій, що мешкає на Сіоні! Не бійся Ашшура. Він тебе уразить берлом і палицею замахнеться на тебе, як Єгипет.
25. Бо ще трохи часу, зовсім небагато, і минеться Моє обурення, і лють Моя постане для винищення їхнього.
26. І підніме Господь Саваот бича на нього, як під час поразки Мідіяма біля скелі Орев, або як простягнув на морі жезло, і піднесе його, як на Єгипет.
27. І станеться того дня, скинеться з рамен твоїх тягар його, і ярмо його – із шиї твоєї і розпадеться ярмо від жиру (помазання ).
28. Він іде на Айят, проминає Мігрон, а в Міхмаші залишить свій обоз.
29. Проходять ущелини; у Геві їхня ночівля; Рама затремтіла; Ґів'а Саулова кинулася врозтіч.
30. Заголоси ти, доню Галліму; нехай почує тебе Лаїш, бідний Анатоте!
31. Мадмена порозбігалася, мешканці Гевіму втікають.
32. Ще один день простоїть він у Нові. Погрожує рукою своєю горі Сіон, пагорбові Єрусалимському.
33. Ось, Господь, Господь Саваот, страшною силою позриває гілки дерев, а ті, що пишаються зростом, будуть зрубані, високі попадають на землю.