15. Чи хвалиться сокира перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто нею рухає? Хіба ж берло постає супроти того, хто піднімає його? А палиця – чи підноситься вона так, наче вона не з дерева?
16. За те Господь, Господь Сил, пошле миршавість на тлустих його, а поміж відомими його викличе полум'я, наче полум'я вогню.
17. Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його – полум'ям, котре спопелить і пожере терня його і будяки його в один день;
18. І чудовий ліс його і сад його, від душі до тіла, винищить: і буде він, як миршавий, що помирає.
19. І залишки дерев лісу його будуть такі нечисленні, що дитя буде в спромозі вчинити перепис.
20. І станеться того дня: останок Ізраїля і врятовані, що з дому Якова, не будуть уже покладатися на того, хто завдав їм поразки; але будуть сподіватися на Господа, Святого Ізраїлевого, із чистим серцем.
21. Останок навернеться, останок Якова – до Бога могутнього.
22. Бо хоч би народу було у тебе Ізраїлю, як піску морського, тільки останок його навернеться; винищення обумовлене багатством правди.
23. Бо обумовлене винищення звершить Господь, Господь Саваот, по всій землі.
24. А тому так говорить Господь, Господь Саваот: Народе Мій, що мешкає на Сіоні! Не бійся Ашшура. Він тебе уразить берлом і палицею замахнеться на тебе, як Єгипет.
25. Бо ще трохи часу, зовсім небагато, і минеться Моє обурення, і лють Моя постане для винищення їхнього.