1. Була на мені рука Господня, і Господь вивів мене духом, і поставив мене серед поля, і воно було повнісіньке кістками, –
2. І обвів мене довкола біля них, і ось, вельми багато їх на поверхні поля, і всі вони вельми сухі.
3. І сказав мені: Сину людський! Чи оживуть оці кістки? Я сказав: Господе Боже! Ти відаєш про це.
4. І сказав мені: Сину людський! Повідай пророцтво на ці кістки і скажи їм: Кості сухі! Слухайте слово Господнє!
5. Так говорить Господь Бог кісткам оцим: Ось, Я введу у вас духа, – і оживете,
6. І обкладу вас жилами і виросте на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас духа, – і оживете, і спізнаєте, що Я – Господь.
7. Я повідав пророцтво, як наказано мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось порухи, і почали наближатися кістки, кістка з кісткою своєю.
8. І бачив я: І ось, жили були на них, і з'явилося тіло, і шкіра покрила його зверху, а духа не було в них.
9. Тоді сказав Він мені: Повідай пророцтво духові; повідай пророцтво, сину людський, і скажи духові: Так говорить Господь бог: Від чотирьох вітрів прийди, дух, і дихни на оцих убитих, і вони оживуть.
10. І я повідав пророцтво, як Він звелів мені, і увійшов до них дух, – і вони ожили, і звелися на ноги свої – вельми, вельми значне військо.
11. І сказав Він мені: Сину людський! Кістки оці – увесь дім Ізраїля. Ось, вони кажуть: Висохли кості наші, і загинула надія наша: бо ми відірвані од коріння.
12. Тому повідай пророцтво і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народе Мій, з гробів ваших, і заведу вас на землю Ізраїлеву.
13. І спізнаєте, що Я – Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народе Мій, з гробів ваших,
14. І вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поселю вас на землі вашій, – і спізнаєте, що Я – Господь, сказав це, – і вчинив, говорить Господь.