11. Бо так говорить Господь Бог: Меч царя вавилонського прийде на тебе.
12. Від мечів сильних упаде твій народ. Усі вони – найлютіші з-поміж народів; і знищать пихатість Єгипту, і загине вся безліч його.
13. І винищу всю худобу його при великих водах, і надалі не буде скаламучувати їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх.
14. Тоді дам спокій водам їхнім, і вчиню, що річки потечуть, як олія, говорить Господь Бог.
15. Коли вчиню землю єгипетську пустелею, і коли позбудеться земля всього, що виповнює її, коли завдам урази всім, що живуть на ній, тоді спізнають, що Я – Господь.
16. Ось жалобна пісня, котру будуть співати; доньці народів будуть співати її; про Єгипет і про всю велелюдність його будуть співати її, говорить Господь Бог.
17. Дванадцятого року, п'ятнадцятого дня того ж місяця, було до мене слово Господнє:
18. Сину людський! Заголоси по народі єгипетському, і поскидай його, його і дочок відомих народів до шеолу, з тими, що відходять до могили.
19. Кого ти переважаєш? Зійди і лежи з необрізаними.
20. Ті впадуть серед убитих мечем, і він зрокований мечеві; тягніть його і всю численність його.
21. Серед шеолу будуть мовити про нього і про спільників його перші з-поміж лицарів; вони впали і лежать там поміж необрізаними, забиті мечем.
22. Там Ашшур і всі полки його, довкіл нього гроби їхні, усі забиті, що впали від меча.
23. Гроби його поставлені в самісінькій глибині шеолу, і полки його – довкіл гробниці його, усі забиті, що впали від меча, ті, котрі поширювали жах на землі живих.
24. Там Елам з усією чисельністю своєю довкіл гробниці його, усі вони – забиті, упали від меча, котрі необрізаними зійшли до шеолу, котрі поширювали собою жахіття на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, хто зійшов у могилу.
25. Поміж забитими дали ложе йому з усією чисельністю його, довкола нього – гроби їхні, всі необрізані, забиті мечем; та оскільки вони поширювали жах на землі живих, то й несуть на собі ганьбу урівень з тими, що відійшли до могили, і покладені серед забитих.