15. І було до мене слово Господнє:
16. Сину людський! Ось, Я заберу від тебе несподіваною уразою втіху очей твоїх; але ти не нарікай, і не плач, і нехай не з'являться у тебе сльози.
17. Зітхай у безмов'ї, плачу по мертвих не звершуй; але обв'яжи себе завоєм і взувай на ноги взуття твоє, і бороди не затуляй і хліба від чужих не їж.
18. І по тому, як говорив я вранці слово до народу, увечері померла дружина моя, і другого дня я вчинив так, як наказано було мені.
19. І сказав мені народ: Чи не скажеш нам, яка ознака для нас у тому, що ти робиш?
20. І сказав я їм: До мене було слово Господнє:
21. Скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, Я віддам на наругу святиню Мою, опертя сили вашої, втіху очей ваших, і втіху душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, котрих ви покинули, упадуть від меча.
22. І коли ви будете чинити те саме, що вчинив я; бороди не будете затуляти, і хліба від чужих не будете їсти;
23. І завої ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших і не будете нарікати і плакати, але будете вичахати від гріхів ваших і зітхати один перед одним.
24. І буде для вас Єзекіїл ознакою: усе, що він чинив, і ви будете чинити, і коли це справдиться, то спізнаєте, що Я – Господь Бог.
25. А щодо тебе, сину людський, то у той день, коли Я заберу в них прикраси слави їхньої, втіху очей їхніх і втіху душі їхньої, синів їхніх, і доньок їхніх, –
26. Того дня прийде до тебе врятований звідти, щоб повідати вістку у вуха твої,