1. І було до мене слово Господнє:
2. Сину людський! Оберни лице твоє до Єрусалиму і проголоси слово на святині, і повідай пророцтво на землю Ізраїлеву.
3. І скажи землі Ізраїлевій: Ось, Я – на тебе, і витягну меча Мого з піхов його і винищу в тебе праведного і нечестивого.
4. А для того, щоб винищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій із піхов піде на всіляку плоть від півдня до півночі.
5. І спізнає всіляка плоть, що Я, Господь, витягнув меча Мого з піхов його, і він уже не повернеться.
6. А ти, сину людський, стогни, завдаючи болю стегнам твоїм, і в стражданні стогни перед їхніми очима.
7. І коли скажуть тобі: Від чого ти стогнеш? – скажи: Від чутки, що йде, – і розтане всяке серце і всі руки знесиляться, і всякий дух занепаде, і всі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і справдиться, говорить Господь Бог.
8. І було до мене слово Господнє:
9. Сину людський! Повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: Скажи: Меч, меч загострений і вичищений:
10. Налаштований для того, щоб заколоти більше; вичищений, щоб сяяв, як блискавиця. Чи радіти нам, що жезло сина Мого нехтує всіляким деревом?
11. Я дав його вичистити, щоб узяти в руку; уже загострений цей меч і вичищений, щоб віддати його в руку убивника.
12. Стогни і ридай, сину людський, бо він – на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони будуть видані під меч з народом Моїм; а тому бий себе по стегнах.
13. Бо він уже випробуваний. То що, коли він нехтує навіть жезлом? Цей не встоїть, говорить Господь Бог.