8. І було до мене слово Господнє уранці:
9. Сину людський! Чи не казав тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний, що ти дієш?
10. Скажи їм: Так говорить Господь Бог: Це – провіщення для князя в Єрусалимі і для всього дому Ізраїлевого, котрий є там.
11. Скажи: Я – ознака для вас; що вчиняю Я, те буде з ними, – на переселення, в полон підуть вони.
12. І князь, котрий серед них, потемки покладе поклажу на плече, і вийде. Стіну проламають, щоб спровадити його через неї; він затулить обличчя своє, аж так, що не побачить очима землі тієї.
13. І накину на нього сіть Мою, і буде впійманий в тенета Мої, і відведу його до Вавилону, у край халдейський, але він не побачить його, і там помре.
14. А всіх, котрі довкіл нього, поборників його і все військо його розвію на всіх вітрах, і оголю услід їм меча.
15. І спізнають, що Я – Господь, коли розпорошу їх поміж народів і розвію їх по країнах.
16. Але невеличке число їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони оповіли народам, до котрих підуть, про всі свої мерзоти; і спізнають, що Я – Господь.
17. І було до мене слово Господнє:
18. Сину людський! Хліб твій їж із трепетом, і воду твою пий з тремтінням та сумом.
19. І скажи народові краю: Так говорить Господь Бог про мешканців Єрусалиму, про землю Ізраїлеву: Вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою питимуть в зажурі, тому що земля його буде позбавлена всієї рясноти своєї за неправди усіх, що мешкають на ній.
20. І будуть розорені велелюдні міста і земля стане пусткою, і спізнаєте, що Я – Господь.