9. Бо я також підлегла людина, проте, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і своєму служникові: Вчини оце, і вчиняє.
10. Коли Ісус почув це, Він здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Істину кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11. І кажу вам, що численні прийдуть від сходу і заходу і приляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12. А сини Царства будуть викинуті геть у пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.
13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і, як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав служник його о тім часі.
14. Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15. І торкнувся руки її, і недуга залишила її; і вона підвелася і служила їм.
16. А коли настав вечір, до Нього привели багато біснуватих, і Він повиганяв духів словом і уздоровив усіх недужих,
17. Щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, котрий каже: Він узяв на Себе наші немочі і поніс хвороби.
18. А коли Ісус побачив довкола Себе забагато народу, звелів (учням) відпливти на другий берег.
19. Тоді один книжник підійшов і сказав Йому: Учителю! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.
20. І сказав йому Ісус: Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де й голови прихилити.
21. А інший з учнів Його сказав Йому: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.
22. Але Ісус сказав йому: Йди за Мною і лиши мертвим ховати своїх померлих.
23. І, коли зайшов Він у човен, слідом за Ним ступили й учні Його.
24. І ось, здійнялася велика буря на морі, аж так, що човен заливали хвилі, а Він спав.
25. Тоді учні Його підійшли до Нього, і розбудили Його; сказали: Господе! Врятуй нас: гинемо!
26. І сказав їм: Чому ви такі боягузливі, маловіри? Відтак підвівся і заборонив вітрам і морю, і вчинився великий спокій.
27. А люди дивувалися й казали: Хто це, що й вітри і море підкоряються Йому?