41. Так само й першосвященики з книжниками, із старшинами та фарисеями, насміхалися, казали:
42. Інших рятував, а Себе Самого не може врятувати! Якщо він Цар Ізраїльський, нехай зараз же зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43. Покладався на Бога: нехай тепер визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо ж Він сказав: Я Син Божий.
44. Також і розбійники, розп‘яті з ним, обмовляли Його.
45. А від години шостої пітьма була по всій землі аж до години дев‘ятої.
46. А близько дев‘ятої години закричав Ісус дужим голосом: Елі, Елі! Лама савахтані? Себто: Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти Мене покинув?
47. А деякі, що стояли там, зачувши це, казали: Іллю кличе Він.
48. І зараз же побіг один із них, взяв губку, намочив в оцті, настромив на тростину і дав йому пити.
49. А інші казали: Стривай; подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.
50. А Ісус, знову скрикнувши дужим голосом, – духа випустив.
51. І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, – зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розкололися;
52. І гроби повідкривалися, і багато тіл спочилих святих воскресли;
53. Вони вийшли з гробів по воскресінні Його, й пішли до святого міста, і з‘явилися багатьом.
54. А сотник і ті, котрі з ним стерегли Ісуса, бачачи землетрус, і все, що відбувалося, злякалися вельми і казали: Це правда, що Він був Син Божий.
55. Там було багато жінок, які дивилися здалеку; вони йшли слідом за Ісусом із Галілеї, служили Йому.
56. Поміж ними була Марія Магдалина і Марія, матір Якова та Йосипа, і матір синів Зеведеєвих.
57. А коли настав вечір, то прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім‘я Йосип, котрий також навчався в Ісуса;
58. Він прийшов до Пилата і попросив Тіло Ісусове. Тоді Пилат наказав віддати Тіло.
59. Йосип узяв Тіло, обгорнув Його плащаницею чистою