2. Вони зв‘язали Його і одвели й віддали Його в руки Понтія Пилата, намісника.
3. Тоді Юда, що зрадив Його, побачив, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків першосвященикам і старшинам,
4. Кажучи: Згрішив я, зрадивши Кров безвинну. А вони сказали йому: А нам що до того? Зважай сам.
5. Він кинув срібняки у храмі і вийшов, рушив геть і повісився.
6. А першосвященики взяли ті срібняки і сказали: Це не за законом – покласти їх до скарбниці церковної, бо це – ціна крови.
7. Відтак порадилися на зібранні і купили за них (за срібняки) землю гончарову – для похорону мандрівників.
8. А тому й називається земля ця “землею крови” аж донині.
9. Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля.
10. І віддали їх за поле гончарове, як сказав мені Господь.
11. А Ісуса поставили перед намісником; і запитав Його намісник: Ти цар Юдейський? Ісус сказав йому: Ти мовиш.
12. І коли звинувачували Його першосвященики та старшини, Він нічого не відповідав.
13. Тоді сказав Йому Пилат: Чи не чуєш, скільки свідкують супроти тебе?
14. І не відповідав йому жодним словом аж так, що намісник вельми дивувався.
15. А на свято Пасхи намісник мав звичай відпускати народові одного в‘язня, котрого самі бажали.
16. Тоді був у них відомий в‘язень, що звався Варавва.