41. Він узяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив і переламав хліби й дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини розділив на всіх.
42. І їли всі, і наситилися;
43. І набрали кусків хліба і останків від рибин дванадцять повних кошиків;
44. А було тих, що їли хліби, – близько п‘яти тисяч мужів.
45. А Він зараз же примусив учнів Своїх зайти в човен і попливти передніше на той бік до Віфсаїди, доки Він відпустить народ.
46. І відпустив їх, і пішов на гору помолитися.
47. Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48. І побачив, як вони бідують, веслуючи, бо вітер був супротивний; близько четвертої сторожі вночі підійшов до них, йдучи по воді, і хотів проминути їх.
49. А вони, коли побачили Його, то подумали, що це привид, і закричали.
50. Бо всі бачили Його і злякалися. І тієї ж хвилі Він озвався до них, і сказав їм: Бадьортеся; це Я, не бійтеся.
51. І ступив до них у човен; і вітер затих. І вони вельми дивувалися в собі і вражалися.
52. Бо не осмислили дива над хлібами, тому що серце їхнє було закам‘яніле.