20. Бо Ірод боявся Івана, відаючи, що він муж праведний і святий і беріг його; багато робив, дослухаючись його, і вдоволено слухав його.
21. Та настав сприятливий день, коли Ірод на день своїх уродин учинив бенкет своїм вельможам, тисяцьким і старшинам галілейським, –
22. Донька Іродіяди увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що лежали з ним. Цар сказав дівчині: Проси у мене, чого прагнеш, і дам тобі.
23. І присягався їй: Чого не попросиш у мене, дам тобі, навіть половину мого царства.
24. Вона вийшла і запитала у матері своєї: Чого просити? Та відповіла: Голову Івана Хрестителя!
25. І вона негайно пішла до царя, і квапливо просила, кажучи: Хочу, щоб ти мені зараз же дав на тарелі голову Івана Хрестителя.
26. Цар вельми зажурився; але заради присяги і тих, що лежали з ним, не захотів їй відмовити.
27. І, негайно пославши зброєносця, цар наказав принести голову його.
28. Він пішов, відтяв йому голову у в‘язниці і приніс голову його на тарелі, і віддав її дівчині, а юнка віддала її матері своїй.
29. А учні його, як почули, прийшли й забрали тіло його і поклали його у гробі.