3. Слухайте: Ось, вийшов сівач сіяти;
4. І коли сіяв, сталося, що одне зерно упало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його;
5. А інше впало на кам‘янисту місцину, де замало йому грунту, і невдовзі зійшло, тому що грунт був не глибокий;
6. А коли зійшло сонце, зав‘яло, тому що не мало коріння, й засохло;
7. А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило насіння, і воно не дало плоду;
8. А ще інше впало на добру землю і дало плід, котрий зійшов і виріс, і принесло: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.
9. І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай чує!
10. А коли залишився без народу, ті, що були близько біля Нього разом з дванадцятьма учнями, запитали Його про притчу.
11. І сказав їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим зовнішнім все подається в притчах.
12. Тож вони своїми очима можуть дивитися і не бачити, і своїми вухами можуть слухати, і не розуміють, нехай же не навернуться, щоби прощені були їм гріхи їхні.
13. І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? А як же вам зрозуміти всі притчі?
14. Сівач слово сіє.
15. Посіяне при дорозі означає тих, в котрих сіється слово, але до котрих, коли почують, тієї ж хвилі приходить сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.
16. У такий спосіб посіяне на кам‘янистій місцині також означає тих, котрі, коли почують слово, тієї ж миті з радістю приймають його.
17. Але не мають у собі коріння і непостійні; потім, коли прийде скорбота чи гоніння за слово, відразу спокусяться.
18. Посіяне в тернях означає тих, що чують слово,
19. Але в котрих клопоти віку цього, омана багатства та інші пожадання, входячи в них, глушать слово і воно буває без плоду.