18. Посіяне в тернях означає тих, що чують слово,
19. Але в котрих клопоти віку цього, омана багатства та інші пожадання, входячи в них, глушать слово і воно буває без плоду.
20. А посіяне в добрий грунт означає тих, котрі слухають слово, і приймають, і приносять плід, один у тридцять, інший в шістдесят, а ще інший – у сто разів більше.
21. І сказав їм: Чи для того приносять свічку, аби поставити її під посудину чи під ліжко? Чи не для того, аби поставити її на свічнику?
22. Немає нічого утаємниченого, що не стане явним; і нічого не буває потаємного, що не вийде назовні.
23. Якщо хтось має вуха слухати, нехай чує!
24. І сказав їм: Завважуйте, що чуєте: Якою мірою міряєте, такою відміряно буде вам, і додасться вам, що слухаєте.
25. Бо хто має, тому додасться, а хто не має, у того відбереться те, що має.
26. І сказав: Царство Боже схоже на те, як чоловік насіння в землю кидає,
27. І спить, і підводиться вночі і вдень, і, як насіння сходить і росте, не відає він;
28. Бо земля сама собою приносить вруно, потім колосся, а відтак повне зерно на колосі;
29. А коли дозріє плід, негайно посилає серп, тому що настали жнива.
30. І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже? Чи якою притчею зобразимо його?
31. Воно – як зерно гірчичне, котре, як сіється в землю, найменше з усього насіння землі;
32. А коли, посіяне, сходить і стає найбільшим з-поміж усіх злаків, і пускає великі гілки аж так, що в затінку його можуть ховатися птахи небесні.
33. І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути;
34. Без притчі не навчав їх, а учням Своїм наодинці з ними пояснював усе.