4. І, не маючи можливости наблизитися до Нього через велелюддя, розібрали стелю дому, де Він був і, прокопавши її, опустили постіль, на котрій лежав розслаблений.
5. Ісус побачив їхню віру і сказав недужому: Сину! Прощаються тобі гріхи твої.
6. Тут сиділи деякі із книжників і міркували в серцях своїх:
7. Чого це Він так зневажає Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
8. Ісус відразу пізнав духом Своїм, що вони отак міркують у собі, і сказав їм: Навіщо так мислите в серцях ваших?
9. Що легше? Чи сказати недужому: “Прощаються тобі гріхи”? Чи сказати: “Підведися, візьми свою постіль і ходи”?
10. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – каже недужому:
11. Тобі кажу: Підведися, візьми постіль свою і йди у дім твій.
12. Він відразу підвівся, узяв постіль і вийшов перед усіма, і всі дивувалися і прославляли Бога, кажучи: Ніколи нічого подібного ми не бачили!